Фільм „Плюс-Мінус”
дві історії - день з життя Віл-позитивної і Віл-негативної людини.
Віл+ живе з цим і насолоджується життям. Її знак плюс не заважає їй почуватися повноцінною, ходити на роботу, контактувати з людьми. Вона радіє.
Віл- також живе з цим, але тільки тому що боїться. Вона снідофоб. Не займається сексом, ні з ким не цілується, боїться перукарів, косметологів, стоматологів, боїться плавати в басейні і в річках, хоча любить купатися. Вона любить котів, але не заводить кота, бо вважає його потенційним заразником. Перед тим як сісти в мяке крісло будь-де, детально його досліджує. Вона постійно сидить на Інтернет-форумах і задає дурні питання – одне за другим про можливості зараження. Вона щотижня здає аналізи на СНІД і не вірить негативному результату. Симптоми будь-яких хворіб для неї сигнал –що все, СНІД уже в ній. Її знак мінус не дає їй спокою. Вона й сама розуміє свою фобію, але не може її позбутися. Вона страждає.
У фільмі-диптиху з обома героїнями ми показуємо, як можна жити з Віл і жити нормальним життям (історія 1) і які хибні можуть бути уявлення сучасної людини про те, від чого можна, а від чого не можна чи дуже мала ймовірність, що можна, заразитися (історія 2). Звісно, ми досліджуємо і якийсь суспільний зріз, адже обидві героїні живуть серед інших людей. Звісно, ми досліджуємо і якийсь психологічний зріз, адже в обох героїнь щось в голові роїться.
неділя, 30 березня 2008 р.
неділя, 16 березня 2008 р.
грипчик для Ніни Кур'яти
Грип в Україні ще не переступив через епідемічний поріг
Грип в Україні ще не перейшов в епідемію. Про стан захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції звітує Міністерство охорони здоров’я.
Там повідомляють – недуга прогресує, але в жодному з десяти контрольних міст не досягла і не перевищила епідемічних порогів. Однак, за останній тиждень захворюваність українців зросла на 50%, внаслідок чого занедужало майже тридцять сім тисяч людей, з них –більше 17-и тисяч діти. У лікарнях перебувають близько трьох сотень дітей.
Цього тижня грип може стрімко наступати, оскільки люди повернулися з різдвяних свят і відновилися заняття у школах та університетах – попереджають у Міністерстві здоров’я.
За словами медиків, хоч люди і заражаються гострими респіраторними інфекціями, штам вірусу грипу поки що не виявлено. Наразі хвороба протікає в легших формах - збудниками є вірус парагрипу, що вражає насамперед голосові звязки, та аденовіруси, підхопивши які, людина відчуває нежить та біль у горлі. Але це ще несправжній грип –запевняють лікарі.
Грип в Україні ще не перейшов в епідемію. Про стан захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції звітує Міністерство охорони здоров’я.
Там повідомляють – недуга прогресує, але в жодному з десяти контрольних міст не досягла і не перевищила епідемічних порогів. Однак, за останній тиждень захворюваність українців зросла на 50%, внаслідок чого занедужало майже тридцять сім тисяч людей, з них –більше 17-и тисяч діти. У лікарнях перебувають близько трьох сотень дітей.
Цього тижня грип може стрімко наступати, оскільки люди повернулися з різдвяних свят і відновилися заняття у школах та університетах – попереджають у Міністерстві здоров’я.
За словами медиків, хоч люди і заражаються гострими респіраторними інфекціями, штам вірусу грипу поки що не виявлено. Наразі хвороба протікає в легших формах - збудниками є вірус парагрипу, що вражає насамперед голосові звязки, та аденовіруси, підхопивши які, людина відчуває нежить та біль у горлі. Але це ще несправжній грип –запевняють лікарі.
Стаття для Ніни Кур'яти
Не хочу ще одну Тимошенко, ще одного Скрипку і навіть Тараса Григоровича!
Слава Богу, що в Україні паряться дублюванням фільмів українською мовою і не замислюються про дублювання людей. Так, я знаю, клон –це тільки близнюк іншої людини, який також виношує жінка у своїй утробі і який так само народжується, виховується і все інше. Близнюк, відтермінований у часі. Але кому він потрібен -такий близнюк? Люди мають вмирати, а живі мають ходити на могили померлих рідних і близьких. А не –поховали одного та й нумо морочитися, щоб народилося щось дуже схоже, майже ідентичне.
Наука часто йде врозріз з природою, і я проти цього. Навіть проти вирішування у такий спосіб проблем донорства. Так зване терапевтичне клонування людини передбачає створення ранніх ембріонів для одержання донорських тканин. У цьому випадку медиків цікавлять супер-чарівні клітини – стовбурові. Їх дуже багато у людських зародках на ранньому періоді розвитку і вони ростуть як на дріжджах – за дев’ять місяців вагітності з однієї-єдиної такої клітинки утворюється організм з трьох мільйонів клітин. Окрім того, стовбурова клітина може перетворюватися у будь-яку клітину будь-якого людського органу – чи то нервову, чи печінкову, чи серцеву, чи імунну. Для медицини це неоціненний скарб –просто еліксир, здатний зцілювати практично безнадійних людей. Але я за людські страждання – якщо якась вища сила хоче людської смерті, то гроші і стовбурові клітини зайві. Навіть коли вони дійсно цілющі.
Як же відбувається саме клонування? Потрібна молекула ДНК людини, котру збираються клонувати. Ця молекула, а заразом і генетичний код, що в ній міститься, за допомогою електричного шоку вживляють в середину яйцеклітини, і та починає ділитися. У такий спосіб фомується ембріон –зародок. Його вміщують в матку жінки і чекають традиційних 9 місяців, поки клон не народиться на світ. Поки це все тільки теоретично –технологія ще надто слабка, аби успішно клонувати людину. Поки медики в екстазі від експериментів з тваринами, починаючи зі славнозвісної овечки Доллі у 1997 році. Правда, отримати Доллі вдалося лише з 277-ої спроби і пожила бідна вівця тільки сім років.
У цьому вся й біда, коли мова заходить про клонування людей. Медики не можуть контролювати сам розвиток плоду в утробі матері. Плід може раптово померти, маючи при тому цілком нормальні, здорові хромосоми і гени. Зовсім несподівано – і медицина не має аргументів і опиняється в глухому куті. Поки що.
А тим часом прихильники клонування в екстазі від того, що можна „повоскресати” людей, яким довелося дуже мало пожити –ну хоча б жертв геноцидів чи репресій чи вундеркіндів - нобелівських лауреатів. А чому б і ні? Люди такі хороші були, добрі, таких у світі треба побільше, а вони взяли та й повмирали чи їх несправедливо вбили. Шкода? Шкода! А ми їх візьмемо й повернемо! Або захоче якийсь самозакоханий мільярдер убезпечити собі вічне життя у такий хитрий спосіб -лишити по собі свій клон. То чому б і ні? Треба тільки шматочок людської тканини, адже всі тканини людини мають ДНК і можуть бути потенційним джерелом клонування. Навіть волосся, кістки і зуби.
Все це утопія –як мені видається. Людина повинна бути унікальною. Людей добрих і поганих має бути рівно стільки, скільки їх народилося природним шляхом. І чомусь я одна з тих, хто вірить, що Бог дає людині душу саме в той момент, коли яйцеклітина зливається зі сперматозоїдом. А сперматозоїд не потрібен при клонуванні. Чоловіки, виходить, мали би бути проти клонів так само, як я.. Бо ж вони зовсім не причасні до цього процесу. І ніхто не знає, чи вижив би клонований Олег Скрипка і чи був би він так само талановитий, як і неклонований. Я навіть проти того, щоб це знати. І проти того, щоб накопіювати, наприклад, братів Кличків для безпеки і національної звитяги. Бо наступним поколінням треба плекати своїх героїв, а не жити з дубльованими старими.. Хай навіть це пафосно звучить.
Тим часом, в Болівії клонують картоплю, в Малайзії черепах, в Південній Кореї почали комерційне клонування домашніх улюбленців, а в США думають, чи їсти мясо клонованих тварин. А морські їжачки самі себе клонують, коли відчувають небезпеку. Мабуть, лише останніх, котрі це роблять самі, я підтримую.
Слава Богу, що в Україні паряться дублюванням фільмів українською мовою і не замислюються про дублювання людей. Так, я знаю, клон –це тільки близнюк іншої людини, який також виношує жінка у своїй утробі і який так само народжується, виховується і все інше. Близнюк, відтермінований у часі. Але кому він потрібен -такий близнюк? Люди мають вмирати, а живі мають ходити на могили померлих рідних і близьких. А не –поховали одного та й нумо морочитися, щоб народилося щось дуже схоже, майже ідентичне.
Наука часто йде врозріз з природою, і я проти цього. Навіть проти вирішування у такий спосіб проблем донорства. Так зване терапевтичне клонування людини передбачає створення ранніх ембріонів для одержання донорських тканин. У цьому випадку медиків цікавлять супер-чарівні клітини – стовбурові. Їх дуже багато у людських зародках на ранньому періоді розвитку і вони ростуть як на дріжджах – за дев’ять місяців вагітності з однієї-єдиної такої клітинки утворюється організм з трьох мільйонів клітин. Окрім того, стовбурова клітина може перетворюватися у будь-яку клітину будь-якого людського органу – чи то нервову, чи печінкову, чи серцеву, чи імунну. Для медицини це неоціненний скарб –просто еліксир, здатний зцілювати практично безнадійних людей. Але я за людські страждання – якщо якась вища сила хоче людської смерті, то гроші і стовбурові клітини зайві. Навіть коли вони дійсно цілющі.
Як же відбувається саме клонування? Потрібна молекула ДНК людини, котру збираються клонувати. Ця молекула, а заразом і генетичний код, що в ній міститься, за допомогою електричного шоку вживляють в середину яйцеклітини, і та починає ділитися. У такий спосіб фомується ембріон –зародок. Його вміщують в матку жінки і чекають традиційних 9 місяців, поки клон не народиться на світ. Поки це все тільки теоретично –технологія ще надто слабка, аби успішно клонувати людину. Поки медики в екстазі від експериментів з тваринами, починаючи зі славнозвісної овечки Доллі у 1997 році. Правда, отримати Доллі вдалося лише з 277-ої спроби і пожила бідна вівця тільки сім років.
У цьому вся й біда, коли мова заходить про клонування людей. Медики не можуть контролювати сам розвиток плоду в утробі матері. Плід може раптово померти, маючи при тому цілком нормальні, здорові хромосоми і гени. Зовсім несподівано – і медицина не має аргументів і опиняється в глухому куті. Поки що.
А тим часом прихильники клонування в екстазі від того, що можна „повоскресати” людей, яким довелося дуже мало пожити –ну хоча б жертв геноцидів чи репресій чи вундеркіндів - нобелівських лауреатів. А чому б і ні? Люди такі хороші були, добрі, таких у світі треба побільше, а вони взяли та й повмирали чи їх несправедливо вбили. Шкода? Шкода! А ми їх візьмемо й повернемо! Або захоче якийсь самозакоханий мільярдер убезпечити собі вічне життя у такий хитрий спосіб -лишити по собі свій клон. То чому б і ні? Треба тільки шматочок людської тканини, адже всі тканини людини мають ДНК і можуть бути потенційним джерелом клонування. Навіть волосся, кістки і зуби.
Все це утопія –як мені видається. Людина повинна бути унікальною. Людей добрих і поганих має бути рівно стільки, скільки їх народилося природним шляхом. І чомусь я одна з тих, хто вірить, що Бог дає людині душу саме в той момент, коли яйцеклітина зливається зі сперматозоїдом. А сперматозоїд не потрібен при клонуванні. Чоловіки, виходить, мали би бути проти клонів так само, як я.. Бо ж вони зовсім не причасні до цього процесу. І ніхто не знає, чи вижив би клонований Олег Скрипка і чи був би він так само талановитий, як і неклонований. Я навіть проти того, щоб це знати. І проти того, щоб накопіювати, наприклад, братів Кличків для безпеки і національної звитяги. Бо наступним поколінням треба плекати своїх героїв, а не жити з дубльованими старими.. Хай навіть це пафосно звучить.
Тим часом, в Болівії клонують картоплю, в Малайзії черепах, в Південній Кореї почали комерційне клонування домашніх улюбленців, а в США думають, чи їсти мясо клонованих тварин. А морські їжачки самі себе клонують, коли відчувають небезпеку. Мабуть, лише останніх, котрі це роблять самі, я підтримую.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
